|
Це - самі технологичние із блоків, що дозволяють збирати перегородки немов з конструктора «Лего». Як і газобетонние блоки, гіпсові пазогребневие блоки істотно крупніше цегли. Так, найпоширеніші в нас блоки фірми «КНАУФ ГІПС» випускаються двох типорозмірів: 667?500 і 900?300 мм, товщиною - 80 або 100 мм. Кожна така плита виготовлена з будівельного гіпсу і являє собою прямокутний паралелепіпед, стикувальні й опорні поверхні якого мають на відповідних сторонах паз і гребінь. Їхня наявність дозволяє точно орієнтувати блоки друг щодо друга, підвищує твердість сполучень, підвищує технологічність робіт. Однак подібне конструктивне нововведення виявиться незручністю, якщо хочеться зібрати складну й криволінійну перегородку - пази й гребені орієнтовані на складання прямолінійних конструкцій.
Достоїнством гіпсових плит є їхня технологічність, здатність стабілізувати рівень вологості, тобто приймати або віддавати вологу залежно від рівня вологості в приміщенні. Гіпсові плити стійкі до гнилизни й комах, незначні коливання температури й вологості не викликають у них деформацій. По міцності гіпсові плити займають місце між цеглою й газобетоном, так що підвіска до них важкого сантехнічного встаткування може стати проблемою. Звичайне встаткування, включаючи полки й навісні шафи, легко кріпиться із застосуванням анкерів і дюбелів. Гіпсові плити легко пиляти й обробляти, а електропроводка й труби утапливаются в штроби, виконувані простим ручним інструментом.
На відміну від цегельних і газобетонних, перегородки з пазогребневих плит ставлять не на бетонну підставу перекриття, а на готову стяжку підлоги перед нанесенням фінішних покриттів. У місцях перетинання й кутах плити укладаються з почерговим перекриванням стиків нижніх рядів. Укладати плити можна пазом як нагору, так і долілиць. Укладання пазом нагору переважніше, оскільки при цьому шпаклівка в пазогребневом з'єднанні розподіляються більш рівномірно. У такому випадку в плит першого ряду необхідно зрізати гребінь. Як монтажний клей застосовується гіпсовий розчин або шпаклівка типу «Фугенфюллер». Для підвищення міцності перегородка кріпиться до несучих перекриттів жорстко, за допомогою дюбелів, а зазор між стелею й верхнім рядом плит зашпаровується шпаклівкою. Вертикальні шви плит, що перебувають по сусідству із дверним прорізом, не повинні розташовуватися ближче, чим в 20 див від крайки прорізу.
Недоліком гіпсових пазогребневих плит є їхня низька вологостійкість і незадовільні звукоізоляційні властивості. Однак і отут є свої варіанти. Для вологих приміщень (з вологістю більше 60%) фірма «КНАУФ ГІПС» випускає спеціальні, вологостійкі гидрофобизированние плити (зеленого, а не білого, як звичайні плити, кольори). З них можна ставити перегородки у ванній кімнаті, туалеті й на кухні. Для додаткового захисту плити облицьовують керамічною плиткою, гідроізоляційною мастикою, а місця сполучень захищають ущільнювальною водовідштовхувальною стрічкою.
Для підвищення звукоізоляційних властивостей гіпсових плит можна використовувати еластичне приєднання до перекриття й стін. У цьому випадку в місцях контакту перегородки з конструкціями будинку наклеюють еластичну прокладку товщиною 3-5 мм із пробки, битумированого повсті або м'якого ДВП. Така прокладка перешкоджає передачі в перегородку звукових коливань від несучих конструкцій будинку.
|
